нарядный

1) (относящ. к наряду) - а) загадовий, наказовий, нарядовий; б) реєстровий, спис(к)овий; в) убраннєвий, уборовий, (зап.) строєвий;

2) см. Нарядчик 1;

3) см. Наряжённый 2 (под Наряжать);

4) (щегольской: только о нарядно одетом) одягний, зодягнений, одіжний, (гарно, пишно) убраний, (только о наряде) прибірний, багатий, пишний (и о наряде и о нарядно одетом) ошатний, (реже шатний), чепурний, (зап.) стрійний; (перен.) чепурний, пишний. [Народ по тих хуторах гарний, одягний (Куліш). Татарки в червоних чадрах, одягні й кольористі (Корол.). Одягна, як міщанка (Квітка). Дивітесь, люди добрі, який я зодягний та ошатний (Г. Барв.). Одібрав кошовий що- найкращий народ та одіжний (Драг.). На тобі сукні дуже прибірні (Чуб. V). Багата сукня (Брацл.). І сама не ошатна ходиш і нас, козаків, без свити водиш (Дума). Стрійні слуги (Франко). Чепурні випаси і пещені ниви, обсаджені шипшиною (М. Калин.)]. -ный дом - чепурний (пишний) будинок. -ная берёза - ошатна береза.

* * *

I

оша́тний, наря́дний; [га́рно, че́пурно, пи́шно, розкі́шно] вбра́ний; (красивый, пышный) га́рний, чепурни́й, пи́шний; диал. хупа́вий

II

наря́дний